Цілий минулий четвер метався на роботі, приїхав ввечері додому годинка десята, посеред ночі вхопив легку торбу і в аеропорт. Закордонний паспорт, куплений заздалегідь недорогий квиток і безвіз... контроль в аеропортах став дуже строгий - я давненько не літав, років вісім напевно.
Літак смішний з пропелерами, година з чимось - і вже Польща місто Бидгошч, там відразу в авто і газу - 400 км на Берлін. Восьма година ранку - стоїмо в передмісті берліна на якомусь безкоштовному паркінгу, периметр паркінгу - стоянка для роверів, більше подібна на музей. Впала в очі відсутність популярних у нас МТВ, всі велосипеди - міські пересувалки аля Україна... по деяких видно, що стоять вони вже тут кілька років.
Сідаємо в електричку. Якби моя подорож обмежилась лише берлінською електричкою - я б вважав її вдалою - бо ті електрички це для мене був шок. Я навіть почав думати - після тих берлінських електричок і метро - що наша цивілізація не є геть тупиковою. Величезне місто і абсолютно комфортний громадський транспорт - без тісняви, без негативу, все дуже зручно, навіть величезні вузлові станції, на яких сходяться різні напрямки і надземка з підземкою - безлюдні, а про те що в метро, в електричках і на станціях повно людей з велосипедами - я навіть собі такого не міг уявити. З роверами тут не тільки можна - навіть треба, це всіляко заохочується, хочеш - приїхав велосипедом на паркінг, сів на поїзд поїхав куди треба, хочеш - приїхав на авто, взяв з паркінга велосипед, сів на поїзд-метро і їдеш з велосипедом. Комфортно навіть у часи пік - поїзди і станції вільні... Це неймовірно.
Приїхали в центр. Всі ті їхні ворота, пляци і шпілі - це оскільки-поскільки, мене вразила кількість авто на центральних вулицях. Я згадав наш есесесесер 70-х... Вулиці вільні, повітря чисте. Корків я не бачив. Автомобілі вигнані з центру міста - дорожнечею паркінгів, екологічними наліпками чи ще не знаю чим - але я бачив берлінські порожні електрички, і паркінги біля них, і я нічого не маю проти. Місто для людей, а не для нервових водіїв.
Вартість проїзду гнучка, ми вибрали один квиток для групи з 5 осіб, це вартувало 20 евро без копійок - на цілий день поїздок для п"ятьох. Я б сказав - що це недорого як для столичного транспорту, і для туристів які можуть цілий день промандрувати. Станції метро і електричок - без того нашого сталінського пафосу, типу масковскоє мєтро самоє красівоє в мірє. Все просто і раціонально, і чисто.
Вертаємось до свого авто, їдемо на автобан і жарим далі. Автобани в німців безкоштовні, вони десь зараз почали возбухати - чому ми платимо вам за ваші автобани, а ви нам нє - я їх заспокоїв, - розслабтесь, Україна з вас гроші за автобани не бере.
Ще 400, і ми в якомусь німецькому селі, назва не вимовляється. До Гановера, Гамбурга і Бремена - однаково по 60-70 км. Вечеря у колі німецько-польської далекої жінчиної родини з українським корінням, і перший день мандрівки завершився. Не віриться, що я ще вчора був на роботі у цей час.